вторник, 2 июня 2020 г.
Завдання для контролю змістового модуля 4 Періодичний закон... для студентів 1 курсу
Завдання
для контролю змістового модуля 4 з дисципліни хімії для студентів 1 курсу
ПЕРІОДИЧНИЙ ЗАКОН.ХІМІЧНИЙ ЗВ'ЯЗОК І БУДОВА РЕЧОВИНИ.
ХІМІЧНІ РЕАКЦІЇ
1.
Заряд
ядра атома визначається: а) числом
електронів на зовнішньому енергетичному рівні: б) числом нейтронів; в)
числом протонів.
2.
Ядро
атома 209Рb містить відповідно протонів і нейтронів: а) 82 і 82; б) 82 і 127; в) 82 і
107.
3.
Укажіть,
чим відрізняються між собою s- і p-орбіталі: а) тільки розміром; б)
спіном; в) формою та просторовою
орієнтацією.
4.
Електронна
формула зовнішнього енергетичного рівня атома ns2ns6 відповідає
елементам головної підгрупи: а) VІ групи; б) ІІ групи; в) VІІІ
групи.
5.
Відносна
молекулярна маса оксиду елемента І групи дорівнює 144. Укажіть цей елемент: а) Сu; б) К; в) Рb.
6.
У ряду
оксидів Сl2O7 ── SO3 ── P2O5 ── SiO2 найсильніші кислотні властивості проявляє: а) SiO2; б) P2O5; в) SO3; г) Сl2O7
.
7.
Елемент
головної підгрупи V групи утворює кислоту складу Н3ЕО4,
відносна молекулярна маса якої дорівнює 142, масова частка елемента в ній становить 52,82 % . Визначте
цей елемент.
8.
Напишіть
схему будови атома, електронну і електронну графічну формули для: а) атома Магнію; б) йона Сульфуру S-2.
9.
Метал
другої групи масою 6 г без залишку прореагував із розчином хлоридної кислоти. При
цьому виділився газ об’ємом 5,6 л (н.у.). Визначте метал.
10.
Ковалентним
називають зв'язок, що утворюється: а)
йонами, б) спільною електронною
парою; в) йонами та спільною
електронною парою.
11.
Ступінь
окиснення атома Оксигену в оксидах дорівнює: а) -2; б) 0; в) -1.
12.
У вузлах
йонних кристалічних ґраток розміщені: а)
позитивно заряджені йони металічних елементів; б) негативно заряджені йони неметалічних елементів; в) позитивно
заряджені йони металічних елементів і негативно заряджені йони неметалічних
елементів.
13.
Найбільш
полярним є ковалентний зв'язок між атомами: а) Н ─ Сl; б) Н ─ S; в)
Н ─ N.
14.
Елемент
з електронною формулою 1s22s22p63s23p3
виявляє відповідно максимальний і мінімальний ступені окиснення: а) -3 і +5; б) +3 і +5; в) +3 і -5; г) -3 і +3.
15.
Визначте
вид хімічного зв'язку й тип кристалічних ґраток у сполуках: N2,
HF, NH3, CH4, H2S, KCl.
16.
Визначте
ступені окиснення атомів у сполуках: As2O5, SeO3, OsO4, Cl2O7, HBr, O2.
17.
Елемент головної підгрупи ІІ групи масою 3,6 г повністю прореагував під час нагрівання з азотом об’ємом
1,12 л (н.у.). Визначте цей елемент.
Лекція і завданняз теми Гідроліз солей... для студентів 1 курсу
Лекція
ГІДРОЛІЗ СОЛЕЙ. ПОНЯТТЯ ПРО ГАЛЬВАНІЧНИЙ ЕЛЕМЕНТ ЯК
ХІМІЧНЕ ДЖЕРЕЛО ЕЛЕКТРИЧНОГО СТРУМУ
При вивченні властивостей органічних речовин
ви дізналися, що за певних умов жири, вуглеводи, білки зазнають гідролізу,
тобто взаємодіють з водою. Такі процеси відбуваються при нагріванні й наявності
кислоти або лугу, а в живих організмах – за участю ферментів. Під час гідролізу
жирів утворюються гліцерин і карбонові кислоти, сахароза за дії води
перетворюється на глюкозу і фруктозу, а кінцевими продуктами гідролізу білків є
амінокислоти:
білок → поліпептиди → дипептиди
→ амінокислоти.
1. Гідроліз
солей
Гідроліз солей відбувається в
гідратованих йонах, що утворюються під час розчинення солі у воді. Катіони
металічних елементів сполучаються з молекулами води ковалентним зв’язком за
донорно-акцепторним механізмом. Донором слугую атом Оксигену молекули води Н2О
з двома неподіленими парами електронів, а акцептором – катіон металічного
елемента, який має вільні орбіта лі. Аніони з’єднуються з молекулами води водневим
зв’язком.
У гідратних оболонках деяких
йонів за дії катіона чи аніона солі ковалентний зв'язок у молекулі води
руйнується. В одному випадку йон Н+, що утворюється при цьому,
сполучається з аніоном солі, а йон ОН- надходить у розчин. В іншому випадку
відбувається протилежне – йон ОН- з’єднується з катіоном солі, а в
розчині з’являється йон Н+.
Такою є суть гідролізу солей, унаслідок якого в розчинах виникає лужне або
кисле середовище.
Залежно від особливостей
гідролізу виокремлюють три типи солей (за їх походженням): І тип – солі, утворені сильною основою і слабкою кислотою,
наприклад, СН3СООNа(СН3СООН – слабка кислота, NаОН –
сильна основа), ІІ тип – солі, утворені слабкою основою
і сильною кислотою, наприклад, NH4Cl (NH4OH –
слабка основа, HCl – сильна кислота), ІІІ
тип – солі, утворені слабкою основою і слабкою кислотою, наприклад, СН3СООNН4
(СН3СООН – слабка кислота, NН4ОН – слабка основа).
2. Гідроліз
солей, утворених сильною основою і слабкою кислотою
Взаємодія з водою натрій ацетату
СН3 СООNa.
Водний розчин цієї солі містить йони Nа+ і СН3СОО-.
Частина ацетат-іонів СН3СОО- (вони походять від
слабкої кислоти) взаємодіє із молекулами води з утворенням молекул кислоти:
СН3СОО- + Н─ОН↔ СН3СООН
+ ОН-
Йони ОН- , що накопичуються в розчині натрій ацетату,
забарвлюють індикатор у відповідний колір. Отже, середовище розчинів таких
солей визначається сильним електролітом, від якого походить сіль. Розчин солі, утворений сильною основою і слабкою кислотою,
має лужне середовище (значення рН > 7).
З молекулярного рівняння гідролізу натрій ацетату
СН3СООNа + Н─ОН↔ СН3СООН + NаОН
випливає, що гідроліз солі можна класифікувати як реакцію
обміну між сіллю і водою.
Взаємодія натрій ацетату з водою є оборотною реакцією, оскільки серед реагентів
і продуктів наявні слабкі електроліти – вода і оцтова кислота СН3СООН. Відповідна хімічна рівновага зміщена
в бік утворення слабшого електроліту – води. Прямою реакцією є реакція
гідролізу, а зворотною – реакція нейтралізації. (Реакція нейтралізації –
реакція обміну між кислотою і основою, внаслідок якої утворюється сіль і вода.)
отже, в реакції гідролізу солей бере участь йон слабкого електроліту.
Гідроліз солей, які походять
від слабких двохосновних кислот
Сіль Nа2СО3 походить від слабкої двохосновної
карбонатної кислоти Н2СО3. Водний розчин цієї солі, як і
натрій ацетату СН3СООNа має лужне середовище.
Nа2СО3 = 2 Nа+ + СО32-
СО32- - йон слабкого електроліту, який утворюється внаслідок
дисоціації солі.
Саме він взаємодіє із молекулами
води:
СО32- + Н─ОН↔ НСО3- + ОН- (йонно-молекулярне рівняння)
Nа2СО3 + Н─ОН↔ NаНСО3 + NаОН (молекулярне рівняння).
Зверніть увагу: середня сіль перетворюється на кислу сіль, а не на
кислоту. Кислі солі, на відміну від середніх солей містять гідрогеновмісні аніони:
КНS, Ba(HSO4)2,
NaH2PO4.
Друга стадія гідролізу
практично не відбувається.
3. Гідроліз
солей, утворених слабкою основою і сильною кислотою
Взаємодія з водою амоній хлориду NH4Cl
Розчин сполуки містить катіони NH4+
і аніони Cl-.
Невелика частина йонів амонію NH4+ (вони походять від
слабкої амонійної основи) взаємодіють з молекулами води, а в розчині
з’являються йони Н+:
NH4+ + Н─ОН ↔ NH4ОН
+ Н+ (йонно-молекулярне
рівняння)
NH4Cl + Н─ОН ↔ NH4ОН + НCl (молекулярне рівняння).
Розчин солі, утворений слабкою основою і сильною
кислотою, має кисле середовище (значення рН < 7).
Гідроліз солей, які містять
дво- або тризарядні катіони металічних елементів
При взаємодії з водою таких
солей одним із продуктів реакції є так звана основна сіль. Ця сіль містить
гідроксокатіони крім катіонів металічного елемента.
Наприклад, гідроліз солі СuCl2:
СuCl2 = Сu2+ + 2Cl-
СuCl2 + Н─ОН ↔ СuОН+ +
Н+ (йонно-молекулярне
рівняння)
СuCl2 + Н─ОН ↔ Сu(ОН)Cl + НCl (молекулярне рівняння).
Друга стадія гідролізу
практично не відбувається.
4. Гідроліз
солей, утворених слабкими основою і кислотою
Розглянемо гідроліз солі такого типу на прикладі амоній ацетату СН3СООNН4.
СН3СОО-
+ NH4+ + Н─ОН↔ СН3СООН
+ NН4ОН (йонно-молекулярне
рівняння)
СН3СООNН4 + Н─ОН↔ СН3СООН + NН4ОН (молекулярне рівняння).
Водний розчин
амоній ацетату
Має
нейтральне середовище (рН = 7), оскільки ступінь дисоціації оцтової кислоти й
амонійної основи дуже малий і майже однаковий.
Залежно від
здатності до дисоціації слабких електролітів середовище
водних розчинів солей, утворених слабкими основою і кислотою, може бути
нейтральним, слабо лужним або слабо кислим.
Деякі солі, які походять від слабких
основи (амфотерного гідроксиду) і кислоти, зазнають повного і необоротного гідролізу:
Al2S3 + 6H2O =
2Al(OH)3↓ + 3H2S↑.
Зверніть увагу: в
таблиці розчинності клітинки таких солей містять знак #. Добути ці сполуки за реакціями обміну у водних
розчинах неможливо:
2AlCl3 +
3К2S + 6H2O = 2Al(OH)3↓ + 3H2S↑ + 6КCl
5.
Відношення до води солей, утворених сильною основою і
кислотою
Сполуки цього типу складаються з катіонів і аніонів, які не вступають у
хімічну реакцію з водою, тому вони не зазнають гідролізу. Водні розчини цих солей нейтральні.
Багато солей лише частково взаємодіють
з водою. Їх гідролізом зазвичай нехтують, здійснюючи різні реакції в розчинах.
6.
Вплив зовнішніх умов на
перебіг гідролізу
Оскільки гідроліз є, як правило, оборотним процесом, то чинники, що
впливають на стан хімічної рівноваги, діють і в разі взаємодії солі з водою.
Згідно з принципом Ле Шательє, додавання води (розбавляння розчину) або
підвищення температури зміщує рівновагу в бік прямої реакції – гідроліз солі
посилюється(це – ендотермічна реакція). І навпаки, гідроліз послабиться, якщо
додати в реакційну суміш один із його продуктів – кислоту або луг, а також
знизити температуру.
7.
Гідроліз солей у ґрунті
Малі кількості деяких солей містяться в ґрунтовому розчині. Їх гідроліз
незначною мірою впливає на рН ґрунту. Наприклад, солі Натрію та Калію, що
походять від органічних кислот, сприяють створенню слабко лужного середовища в
ґрунтовому розчині, а сульфати Алюмінію та Феруму дають свій внесок у
підкислення ґрунтів.
8.
Гальванічний елемент –
хімічне джерело електричного струму
Вам відомі реакції, які називають окисно-відновними. Під час їх перебігу
одні частинки втрачають електрони, а інші приєднують. До окисно-відновних
реакцій належать, зокрема, реакції металів із солями.
Якщо занурити цинкову пластинку в розчин купрум(ІІ) сульфату, почнеться
реакція
Zn + CuSO4 = Cu + ZnSO4.
Цинк поступово «розчинятиметься», а мідь осаджуватиметься на
пластинці, а можливо, й осипатиметься з неї на дно посудини. Про такі реакції
нерідко кажуть, що більш активний метал «витісняє» із солі менш активний.
Йонно- молекулярне рівняння цієї реакції:
Zn + Cu2+ = Cu + Zn2+.
Атоми Цинку виконують роль
відновника, віддають електрони й перетворюються на катіони (Zn – 2е- → Zn2+). Йони Купруму –
окисник; вони приєднують електрони й перетворюються на атоми (Cu2+ + 2е- → Cu).
Англійський хімік Фредерік Деніел
спробував «роз’єднати» обидва процеси –
окиснення й відновлення. Він налив в одну посудину розчин цинк сульфату,
занурив у нього цинкову пластинку, а іншу посудину заповнив розчином купрум
(ІІ) сульфату і помістив у нього мідну пластинку. Потім учений з’єднав
пластинки дротиною, до якої приєднав гальванометр, а в обидва розчини помістив
зігнуту трубку(«електролітичний місток»), заповнену драглеподібною сумішшю, яка
містила розчин електроліту – солі лужного елементу. Гальванометр зафіксував появу
в дротині електричного струму: електрони від цинку рухалися до міді. Цинк
«розчинявся» в розчині цинк сульфату; атоми металу перетворювалися на катіони Zn2+. Маса мідної пластинки
зростала внаслідок перетворення
йонів Cu2+, які були в розчині купрум (ІІ) сульфату, на атоми
міді, які осаджувалися на пластинці.
Описаний пристрій отримав назву гальванічного
елемента. У ньому енергія хімічного перетворення (екзотермічної
окисно-відновної реакції) перетворювалася на електричну енергію. Гальванічний
елемент Даніела виробляв постійний електричний струм; на цинковій пластинці
(аноді) був негативний електричний заряд, а на мідній (катоді) – позитивний
заряд.
Пристрої, які
виробляють електричний струм унаслідок перебігу в них окисно-відновних реакцій,
називають хімічними джерелами струму.
Електролітний місток не
лише забезпечує електричний контакт між двома розчинами. Під час роботи
гальванічного елемента в розчині солі CuSO4 зменшується кількість
катіонів Cu2+, а в розчині солі ZnSO4 збільшується кількість
катіонів Zn2+. Цей місток підтримує електронейтральність
розчинів, постачаючи катіони Nа+ в розчин CuSO4 і аніони SO42- в розчин ZnSO4.
Якщо виготовити кілька гальванічних елементів, подібних до елемента
Даніела, з однаковими катодами
(наприклад, мідними), але різними анодами, то виявимо таку залежність:чим активнішим є метал анода, тим більшу
електричну напругу створює гальванічний елемент. Тому ряд активності
металів часто називають рядом напруг.
Зрозуміло, що використовувати елемент Даніела на практиці незручно. У
ХІХ ст. було винайдено так звані сухі
гальванічні елементи.вони містять не розчини, а пастоподібні (вологі)
суміші речовин.
Найпоширенішим серед гальванічних елементів цього типу є манган-цинковий
елемент, вперше виготовлений французьким інженером Жоржем Лекланше у 1865 р.
його корпус зроблений із цинку, який виконує роль анода (це – негативний полюс
джерела струму). Усередині міститься волога паста з манган (ІV) оксиду МnО2,
цинк хлориду ZnCl2, амоній хлориду NH4Cl і графітового
порошку. В пасту занурений графітовий стержень, що є катодом (на ньому –
позитивний полюс). Гальванічний елемент герметизовано смолою.
Під час роботи цього хімічного
джерела струму відбуваються такі процеси. Цинк окиснюється: Zn – 2e- → Zn2+, унаслідок чого корпус
гальванічного елемента ізсередини поступово руйнується. На графіті
відновлюється Манган за спрощеною схемою
Мn+4 +
e- = Мn+3.
На плюсах елемента Лекланше
створюється напруга в 1,5 В. якщо послідовно зєднати кілька таких елементів (катод
першого елемента – з анодом другого, катод другого – з анодом третього і т.д.),
то утвориться батарея. Напруга на її полюсах дорівнюватиме сумі напруг
гальванічних елементів.
В останні десятиліття значного
попиту набули компактні хімічні джерела струму з тривалим періодом роботи.
Більшість із них мають цинкові аноди. У цинк-срібному гальванічному елементі
крім цинку, містяться арґентум (І) оксид
Ag2O і калій гідроксид КОН. Під час його роботи відбувається
окисно-відновна реакція
Zn +
Ag2O + 2КОН + H2O = К2[Zn(ОН)4]
+ 2Ag.
Батарейку можна використати
лише один раз. Існують хімічні джерела струму, які періодично заряджають від
електричної мережі й використовують знову. Це акумулятори. Вони є в мобільних
телефонах, ноутбуках, фотоапаратах, автомобілях.
Найпоширенішими є свинцеві, або
кислотні акумулятори. Їх робота ґрунтується на оборотній реакції
розряджання →
РbO2 + Рb + 2H2SO4 ↔ 2РbSO4 +
2H2O
заряджання ←
Деякі хімічні джерела струму, вироблені у другій половині ХХ ст.,
містили сполуки Кадмію, Меркурію, кількох інших елементів, які є токсичними. Нині
їх не випускають, а на сучасних батарейках можна побачити позначки «Сd – 0%», «Hg – 0%».
У звязку з інтенсивним застосуванням хімічних джерел струму набула
актуальності проблема їх утилізації. В багатьох країнах, у тому числі в Україні,
використані батарейки збирають; контейнери для них розміщують у супермаркетах,
закладах освіти. На спеціалізованих підприємствах із батарейок вилучають цинк,
деякі сполуки.
Висновок.
Гідроліз солі – реакція обміну
солі з водою з утворенням сполуки основного характеру і сполуки кислотного
характеру. З водою взаємодіють солі, які походять від слабких основ або/і
слабких кислот. Середовище водних розчинів солей може бути кислим, лужним або
нейтральним.
Гідроліз більшості солей –
оборотна реакція; хімічна рівновага зміщена ліворуч, у бік утворення води.
Завдання з дисципліни хімії для студентів 1 курсу з
теми
ГІДРОЛІЗ СОЛЕЙ. ПОНЯТТЯ ПРО ГАЛЬВАНІЧНИЙ ЕЛЕМЕНТ ЯК
ХІМІЧНЕ ДЖЕРЕЛО ЕЛЕКТРИЧНОГО СТРУМУ
Опрацюйте матеріал лекції, складіть конспект, виконайте наступні завдання
1.
У наведеному
переліку виберіть формули солей, що зазнають гідролізу: ВаСl2, KNO3, HCOONH4, Al2(SO4)3,
Na2SO3.
2.
Складіть молекулярні та йонно-молекулярні
рівняння гідролізу таких солей : а) барій ацетату, б)
плюмбум (ІІ) нітрату.
3.
Запишіть
замість крапок у йонно-молекулярних рівняннях формули відповідних йонів: а) Аl3+
+ Н─ОН ↔ … + …; б) РО43- + Н─ОН ↔ … + … .
4.
Складіть
по два молекулярних рівняння, які відповідають кожному йонно-молекулярному
рівнянню: а) F- + H2O ↔ HF + OH-; б) S2- + H2O ↔ HS + OH-.
Подписаться на:
Сообщения (Atom)
-
Лекція Тема: ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ МІЖ ОРГАНІЧНИМИ РЕЧОВИНАМИ. БІОЛОГІЧНО АКТИВНІ РЕЧОВИНИ План 1. Елементарний склад органічних речов...
-
Методична розробка лекції Тема: Органічні сполуки Курс: І Спеціальність: всі спец...
-
Практична робота №2 Дослідження якісного складу солей Мета: Хід роботи Завдання 1. Визначити якісний склад ферум (ІІІ) хлориду. ...